Знов одоробло бидло захищає,
Закована у броніки, грудьми.
Таж холуйня, за душу нас хапає,
Що робить влада с.уча із людьми.
Темряви твань, ні племені ні роду,
Тримають за срібляники удар.
Маєтки захищають для «народу»,
Для тих, що приїзджають із Канар.
Єрусалим Небесний комісари,
Будують нам, напевно вже чужим.
Надійно служать зайдам яничари,
Як лев тримають владу і режим.
Потвори роду, жаби жалюгідні,
Ви служите Вкраїни ворогам.
Тож українцем зватися негідні,
За гроші продалися ви жид.м.
В дорозі, скоро у порогах гряне,
Пора зі сходу у дротах гуде.
Іде погибель ваша... невблаганна,
Для хазяїв і вас розплата йде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Дідо Миколай