Ти пахнеш снігами і ковилою,
П'янким ароматом весняного ранку,
Холодною миттю, святою росою,
Покинутим цвітом сліпого світанку.
А ти пахнеш небом безмежного дива,
Ти мудрістю пахнеш великих томів,
Як сонна трава, купина незрадлива,
Як дужий орел, що над степом летів.
Ти не пахнеш, як всі, всі не пахнуть тобою,
Я відчую тебе серед сотень людей,
Ти як бриз із морів тяжкого прибою,
Між рядками поезій незвичний спондей.
Прилітай хоч на літо пташиною ти,
Передай тихий шум волелюбних акацій,
Повтори переливи сріблясті води,
Підкори нескінченними барвами грацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738256
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.06.2017
автор: Кліо