Зів’ялі квіти плачуть зсохлими сльозами,
Їх терпкий запах, замість тих блаженних днів.
Їх ніжність, колір залишає пам'ять.
Журба… у дзеркалі до блиску витертих столів.
Ті треті тости, ті фужерні дзвони.
Вділялися в безглуздість згаяних годин.
Забанене сміття, на вайберних просторах,
Лягло в корзини мегабайтами постів.
Розпалося на два,- на вчора і сьогодні
Похмільне марення, відречень закляття.
Брехлива гра нікчемних лицемірів
Голки ввігнала в жагу майбуття.
Затоптана земля може уже не вродить
Пянкий абсурд, обпалена душа.
Та сивому садівнику те все негоже,
І він гарує вперто, у небесних квітниках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738489
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.06.2017
автор: терен юрій