Ростуть онуки, сивіють діти,
Ідуть у вічність старі батьки.
Міцне коріння, широкі віти
І призабуті життя рядки.
Неначе жорна нас мелють роки,
Та б’ється серце, то ж треба жить…
Лице покрили рови глибокі,
А день і далі кудись біжить…
Хай вам смакує черства хлібина,
Живіть щасливо, щоб без зими.
Шануйте, друзі, свою родину
І залишайтесь завжди людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738535
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2017
автор: Віталій Назарук