«Я – Саша! Нова робітниця!» -
Мовила дама. Як цариця
Пройшлася офісом. Так розпочався день.
Зацокотіло все помалу і пісень
Техніка офісна поволі заспівала.
Саша дивилася на неї і не знала
З якого боку й як до неї підійти…
Але із посмішкою милою знайти
Саша одразу вміла допомогу.
І через місяць техніки «облогу»,
Саша нарешті, якось подолала…
Кругом і всім вона розповідала
Про свій високий статус, гарний фах.
Ой, тяжко передати те в словах!
«Корона» з кожним днем ставала вище!
Та як не прикривала Саша днище –
Особи суть нічим не замаскуєш.
Все те, що не надбав – не намалюєш.
А суть сіренька в принципі була!
Крім школи й курсів Саша не змогла
Нічого більшого в житті опанувати.
Касиром, правда, вміла працювати
На тому все! Щось більшого в житті
Бажання досягти не виникало.
Та й мудрості буття їй бракувало!
Свекруху, що з дитям допомагала –
За спиною все брудом поливала.
І чоловіка, що тримав родину –
Позаочі висміювала в спину.
Та загалом, все ж вміла не баритись –
До керівництва м’яко підстелитись.
На тому все. Коротка епіграма.
Така собі життєва панорама.
©
29.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738542
Рубрика:
дата надходження 20.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко