Роки під сорок підбирались,
А в долі якось не траплялись
Достойні й гарні для життя.
Якби було яке знаття
Де тих достойних зустрічати,
Щоб серце більше не зривати –
То Свєта б перша там була.
В житті вона вже нажила
Двох діточок. Та то замало!
Тепер бажалося й палало
Вогнем жадоби щось нове –
Багате, гарне, бойове
В житті своєму здобувати…
Насправді, щиро покохати
Сил вже не мала й не хотіла.
Зіркою ж в небі мерехтіла
Для Свєти мрія про одне –
Буття багате, не сумне…
То ж зрозуміла, що надбати
Все те, що прагнула дістати
Світлана зможе з гаманця
Крутого хлопця, не скупця,
Що під п’яту собі влаштує…
Рішення прийнято. Чатує
Світлана мрію день і ніч.
Тепер вона все увсебіч –
На танцях, зустрічах, курортах
То в спідницях, то в міні-шортах.
Та все до ліжка лиш запросять
А далі ні. Ще й не приносять
Світлані гроші з гаманцем.
Як кажуть – не було б проблем.
Аж ось нарешті щастя мить!
Упертим часто таланить!
Нарешті Свєта те зустріла,
Хоча не зовсім, що просила
Проте з майном і при грошах…
Потім життя в суцільний жах
Обранець Свєті перетворить
Та то вже інше. Доля творить
Все те, про що бажаєм ми.
Лише б не втратити спини
На яку зразу щастя ляже.
А що вже потім нам покаже
Життя – побачимо самі…
©
19.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738543
Рубрика:
дата надходження 20.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко