Я заплету у пишні коси літа
Твою усмішку, що теплом зігріта
У світлім погляді чаруючих очей,
Що в душу рясно пролили святий елей.
Вплету із місяця промінчики іскристі,
Відтінки райдуги на обрії барвисті
В міцному поєднанні неба і землі —
Там, на межі, де слід лишають журавлі.
Метеликом прикрашу довгі коси,
Покриє ранок срібним лаком роси,
А сонечко всотає кожну Божу мить.
Поглянь! Ось літо павутинкою зорить!..
У ніжних доторках шовкового волосся,
Косички вийдуть, як зі стиглого колосся,
Заплетені квітчасто в лузі, на ланах,
Розгойдані любов’ю на семи вітрах! 29/07/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2017
автор: Lana P.