Сєргуня хвацьким хлопцем був.
Про нього Луцьк славетний чув.
Високий, статний і блондин.
На все село такий один!
Був кращим він у навчанні,
Активний весь на зібранні.
Язик підвішений він мав,
Про всіх і все він завжди знав.
Майнули в радості роки –
Веселі зустрічі, дівки.
Сєргуня долю обирав,
Юристом стати він бажав.
Вступає в Університет,
Встановлює авторитет.
В науки море пізнання
Занурюється він щодня.
А понад вечір в вільний час
На саксофоні грає джаз.
Студентські сплинули роки.
Сєргуня радо залюбки
Працює і життя кує.
Все що бажає – в нього є.
Що ж в особистому житті?
Чи має когось на меті?
Та, звісно, жіночок він знав,
Серця без жалю розбивав.
Так пурхав з легкістю весь час
В знайомства нові раз у раз.
А щоб в кар’єрі ріст настав
З пані директором він спав.
П’ятдесятий рік прийшов.
Куди Сєргуня наш дійшов?
Що має, як він там живе?
Чи збудував він щось нове?
Та ні, працює як було,
Навідується у село.
Жінок поменшало в житті,
Вже не на тій він висоті.
Минула легкість від життя
Змінила справжнє сприйняття.
Тому частіше в вільний час
Сєргуня пив і слухав джаз.
А щоб не тисла самота
Сєргуня взяв собі кота.
Так блискавичність у житті
Завершилася в самоті…©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738678
Рубрика:
дата надходження 21.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко