Перо у руках.
Підняла навіщо?
Здавалось таким невагомим,
Здіймалось від вітру
Злетіти не в силі.
Здалося, що з ним полетіла б і я.
Тільки здалося на мить.
Перо не для мене.
Украла чуже.
Кинуло каменем вниз.
Що ж. Так повинно.
Та думала ж що не шукає ніхто.
Те перо так тягнуло до себе.
Не для прикраси,
Сховати повинна б,
Щоб не пізнали,
Що вкрала.
Віддати усе ж не змогла б.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738729
Рубрика: Верлібр
дата надходження 21.06.2017
автор: Траяна