І знову й знов моя палка уява
У снах і ві́ршах образ малювала:
Блакитноокий колосок-хлопчина
І я - схвильована шевченківська причинна.
Ти підійшов: рум'янець - мак у полі,
Сказав, що будеш вартовим моєї долі.
І я від шастя не ховала очі,
І хай говорять люди все, що хочуть.
А ти мене, коханий, непроханий, нежданний,
А ти мене, коханий, серед усіх впізнав:
Найкращу з-поміж квітів,
Єдину в цілім світі,
Мене, як зірку ранню, на щастя ти дістав.
І знов й знов пригадую той вечір,
Як ніжно ти обняв мене за плечі -
Блакитноокий колосок-хлопчина
І мій рум'янець - гроно горобини.
Твій образ знов у пам'яті зринає -
Я сторінки́ у своїй пам'яті гортаю,
Від по́друг я ховаю свої очі,
Що кажуть люди, слухати не хочу.
А мною ти, коханий, непроханий, нежданний,
А мною ти, коханий, як міг, так погордив:
Найкращу у коханні,
Прекрасну зірку ранню,
Як засвітив миттєво, за мить і спопелив.
Я вже забула про свої тривоги,
Нові стежки шукаю і дороги.
Гуляю нині на чужім весіллі -
Не в моїх косах зелененьке зілля.
А наречений (!?) - колосок-хлопчина
І я - схвильована шевченківська причинна...
За що мене отак скарала доля -
Я так хотіла твій вловити погляд!
Чому у мене по́друга украла,
Того, що більше за життя кохала?
А ти чому, коханий, непроханий, нежданний,
Сьогодні на весіллі вдав, що не впізнав:
Найкращу з-поміж квітів,
Єдину в цілім світі,
Дістав, мов зірку з неба,
Дістав і розтоптав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: Галина Яцків