[i](Будучи студенткою української філології Львівського національного університету ім. Івана Франка мала честь зіграти Мавку у [b]"Лісовій пісні" Лесі Українки[/b], топтати стежки предковічного лісу на Волині та озера Нечімного - тих заповітних місць, які збудили Лесину творчу уяву. Допоміг розгадати міфологічні образи-персонажі "Лісової пісні" наш викладач, світлої пам'яті професор Іван Овксентійович Денисюк, що народився поблизу Лесиної домівки в Колодяжному і з малих літ увібрав у серце любов до свого мальовничого краю і його знаменитої співвітчизниці).
[/i]
Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,
коли хтось із знайомих
на мене скептично зиркне́,
я буденність покину
і в казку вернуся, наївна…
- О рятуй, побратиме,
рятуй, П е р е л е с н и к, мене.
І від злих язиків,
і від того скептичного ока
я у гущі лісів заховаюсь,
ніхто й не знайде.
Тільки мій П е р е л е с н и к
злетить над лісами високо
і озветься з берези:
- О де ти, о де ти, о де!..
Коли вирветься втома,
а вона ще чорніша від ночі,
і пітьма півпритомна
долоні безсонь простягне,
спалахне у мені,
заіскриться в мені,
затріпоче
твій високий вогонь:
- О рятуй, П е р е л е с н и к, мене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2017
автор: Сіроманка