Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: Ліна Ланська