Вишні, сонцем викохані,
Росами ціловані
Губи. Вітру втіха її
Коси інкрустовані
Спраги невтамованої
Полум’яним заревом.
Загіпнотизований
Споглядаю марево
Чарів, від очей-зірок
Нектару захмелений
Медом. Жаркий ланцюжок
Довкіл шиї звелено
Защебнуть на втіху їй.
Коси інкрустовані
Іскрами кошлатить вітер
Той вогонь прихований.
Вишні-губи, в променях
Сонячних відливані,
Тихо, засоромлено,
Шепчуть слів невживаних -
Кожне тавром лишиться,
Полумям припечене
Поцілунків. Тішиться
На любов приречена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738969
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2017
автор: Андрій Майоров