Невже Його любов не відчуваєш, брате,
Між мерехтливих зір у місячному сяйві?
Його любов є те, що треба вповні брати.
Проте без неї все у цьому світі зайве.
І аромат землі, і смак води в струмочку,
І звуки молитов Господню містять ласку,
Існує що вона у кожному куточку
Усесвіта. І ти — її маленька частка.
Хіба не бачиш ти у сонячних проміннях
Тепло Його очей, веселих і дбайливих?
Якщо в людині є благословенне вміння
Сприймати це, її життя є щастя злива.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739015
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 23.06.2017
автор: Петро Рух