Вже землю огортає вечір,
За обрій сонечко сідає.
Шевелить тихо листя вітер
І спека оберти збавляє.
От сонця промені останні
Згубились за багряним небокраєм.
І прохолода, так всіма жадана,
Спеку поступово проганяє.
З полегшенням все навкруги зітхнуло.
Земля вкривається пітьмою.
В далечині ледь чутно прогриміло,
Хмарки пливуть до нас з грозою.
Той дощик хочу обійняти,
Йому радіє все живе.
Він ніжно буде цілувати
Дерева, квіти і мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739018
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.06.2017
автор: Анфиса Нечаева