Тулився вечір до землі
Масним туманом.
І день, що нісся на коні,
Мов крига, станув.
Сховався вітер-хуліган
В норі, мов миша.
Нарешті змовк його орган,
Настала тиша.
Схилили голови кущі,
Поникли трави.
В ґрунти забилися дощі,
Замовкли ґави.
Скотилось сонечко м’ячем
За пруг з обійстя.
Пробив небесну твердь плечем
Злотавий місяць.
Відчувши втому, малюки
Лягли у люлі.
Гуляють юнки й юнаки.
Кують зозулі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739061
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.06.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)