Служити безкорисливо народу
І всьому світу, і, нарешті, Богу —
В людей така потреба є природна.
І більш не треба майже нам нічого.
Залежність між наповненістю шлунка
І щастям притаманна не людині.
І їжа, і статеві всі стосунки —
Підстава щастя тільки для тварини.
Один іде голодний та щасливий,
А другий їде ситий та нещасний.
Я пропоную вільно і сміливо
Зробити вибір всім за щастя власне.
Проблема голоду занадто штучна,
Бо більш вмирають від переїдання.
Поміж людей багато дуже тучних,
І тучність ця приносить їм страждання.
Усі проблеми штучні, і насправді
Проблем ніяких у житті немає.
Але не створить злагоди у Раді
Той, хто у серці злагоди не знає.
Ми можемо весь світ нагодувати,
Лише у нас така земля родюча.
Та ми на ній не хочем працювати.
Не голод мучить нас, а безум злючий.
Єдиний шлях в нас є до порятунку
Від того руйнівного божевілля:
Живити наші душі, а не шлунки,
Направивши на це усі зусилля.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739129
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2017
автор: Петро Рух