Ми істини крізь призму почуттів.
Я їх давно не прагну розуміти.
Неначе лезо не моїх світів,
Які я просто хочу відігріти.
Чи може то намарне, ти скажи,
Бо призма в недовірі потемніла
І шепче потаємному, лети.
Десь там у душах болю не хотіла...
Чи перешити наново світи?
Яке то біле на страшенно чорнім?
Неначе недописані листи
Заблукані в розлюченому штормі.
Бо істини крізь призму почуттів
Шепочуть, ти не хочеш й я не хочу...
Я не зуміла, ти не відігрів,
Світи, що тихо болем залоскочуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2017
автор: Квітка))