Ти закохався – казка у очах,
Зоряні стрази в глибині їх блищуть.
Якби ж ти знав!.. Якби ж ти тільки знав!...
Як плачуть на папері мої вірші.
Боюся вбити словом дивний блиск,
Коли з грудей так рветься: «Не кохаю!».
Ти щирий... Ти чудовий чоловік.
Але до тебе почуттів – не маю.
Ти зрозумієш. Все переболить.
Не раз ще невзаємність розчарує.
Я не твоя! А ти, на жаль, не мій!
Сьогодні, я – та жінка, що руйнує...
Тетяна Купрій, 2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2017
автор: Тетяна Купрій - Кримчук