Як жити з тим
Що нитки відьомства
У кров навічно проступили
Ім згодні покорятися міста
За сто народжень
Душі не відмили...
Дівчина хтіла покохати
І легінь вже іі кохав
У ліс пішли удвох гуляти
П'янкий трунок обох приспав.
Аж північ і чорніють очі
Вона пручається пітьмі
А легінь думає, що сниться
Така страшна йому у сні.
Життєву силу поглинула
І проклина свій клятий рід
Через хвилину все забула
Ступивши у відьомський слід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739171
Рубрика: Містика
дата надходження 24.06.2017
автор: Ормузд