Коли людина має єдність з Богом,
То відчуває єдність і з народом
І бачить щастя в праці задля того,
Щоб розірвати ті кайдани згодом,
Що стримують наш дух, який жадає
Всією повнотою серця жити
У спільності, у білокрилій зграї,
Що є народ наш, і йому служити.
Служити є те ж саме, що любити.
Це дійсне щастя. І для нього треба
Лише одне — свій егоїзм розбити,
Що не пускає нас до волі неба.
Бо праця задля стану, сексу, їжі —
То каторга, то є тваринна доля
В своєкорисливості лапах хижих.
Але служіння — це є справжня воля.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739255
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2017
автор: Петро Рух