**********
Ти їй казав: - Не плач, коли ішов із хати,
Дивився пильно так в ті очі, в глибину...
Так долею дано, що буть тобі солдатом
На зламі цих століть, в "гібридну" цю війну.
По "телику" - футбол: щось вило там, гриміло,
І хтось уже устиг забити перший гол.
А ти - пішов на фронт, бо це - тобі боліло.
Не додививсь, - не встиг, - останній той футбол.
Ти витримав усе: обвал шалений "градів",
Окопів дух сирий, останній відступ той...
Ти Україні був - простим її солдатом.
Сказали потім вже, що справжній ти герой.
До темного хреста щодня приходить мати.
Вона тепер мовчить, вся біла від сивин.
І батько теж її у Другу - був солдатом,
А ти для неї був - один-єдиний син.
А дівчина твоя без тебе народила:
Дізналася пізніш, що вже тебе - нема...
Їй довго-довго ще твої обійми снились,
Прощальний погляд твій, прості твої слова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739390
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)