Встала рано нині Ганна.
Одягла сорочку.
З’їла кашу із бананом,
Випила чайочку.
Потім булку пожувала,
Колою запила.
Хоч недовго «ґаздувала»,
В кухні насмітила.
Взяла віник, щоб підмести,
Лиш махнула дільно,
Тут прийшла їй есемеска,
Сповістив мобільний.
З нетерпінням ждала звістки.
Мала їхать в гори.
«Відміняється поїздка», -
Написав їй Орест.
Сіла в залі на долівку.
Жалям віддалася.
Мама вгледіла, голівку
Гладити взялася:
- Чом журба лягла на личко,
Полину гіркіша?
Впала - встань, іди, Анничко,
[b]До мети [/b] скоріше.
В Ганни поза не змінилась.
Ствердла, мов статуя.
- Що до мене причепились.
Зараз [b]домету[/b] я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739428
Рубрика: Гумореска
дата надходження 26.06.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)