По той бік бути — собі осторонь,
тіло речами завішати звично.
Спогади, що огортають холодом,
надто мерзенно погладжують шкіру.
І завмирають на животі.
І заживають під нервами пальців,
зігнутих по чотирьох кутах.
Звідки ілюзії наших облич
знають, до кого звертатися тишами.
Звички чіпляти на виверти рук
кожного, хто підійде надто близько,
міцно тримаючись, аж до кісток.
Знаючи, що відірвавшись — болітиме.
Спогади, що огортають вночі,
рідко бувають насправді видимими.
26.06.17, Київ #дисонансне #dysonansne
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2017
автор: Іванна Шкромида