Не бійся смерті, бо душа не згине,
Тоді як тіло вмре, хоч скільки бійсь.
Бо доля тіла — згнити у могилі,
Душі же доля — ринути увись.
Ти є душа, а не це тлінне тіло.
Тіла — машини. Ми в них — водії.
Піти з машини геть — звичайне діло,
Як час настав покинути її.
Не смерті бійся. Бійся, що не встигнеш
Навчитися любити, бо любов —
Ті самі крила, на яких ти линеш
До вічності, де нас чекає Бог.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739696
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2017
автор: Петро Рух