У світі немає ніяких підстав
Винити нікого ні в чому.
Хто з чим поєднався, таким він і став —
Отак і живе він по тому.
Ні в кого немає ніяких заслуг,
Що варті були б нагороди,
Бо завжди ми бачим, що діють навкруг
Всі згідно своєї природи.
І навіть у Бога заслуги нема,
Хоч велич Його не опишеш,
Хоч вічний володар Він над усіма,
Хоч Він з-поміж всіх найчистіший.
Бо Він за своєю прородою є
Такий от, як ми Його любим,
Бо має чудове єство Він Своє
Собі на утіху і людям.
Отож помістімо у наші серця
Його, що природно прекрасний,
У душах милуймося Їм без кінця,
Служімо Йому повсякчасно.
І нашу природу спотворену та
Природа Його переможе.
Хто з чим поєднався, таким він і став —
То станьмо ж як янголи Божі.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739812
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2017
автор: Петро Рух