Так хотілось полетіти звідси
десь туди, де море і небо, синя даль.
Так хотілося забути біль...
Просила вітру, щоб забрав собі.
Ці будні такі нудні,
від них нестерпно і трохи нудить.
Ці люди такі черстві:
всього-на-усього нікого не люблять.
Куди пропала барвиста веселка,
а з нею радість мого серця?
Куди потекла грайлива річка,
яка біль забирала,
щоби душа не сльозилася?
Що принесе це сонячне літо:
багато квітів чи багато злетів?
Куди потім полетить пташка?
Чи сонцем зів'яне остання волошка?...
28.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739854
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2017
автор: Марія Андрійчук