Тужливо заспівала флейта
мелодію середньовічної краси,
а може журиться хлопчина,
що награє мелодії ті чарівні?
Дощ знов мелодію перебиває
і зливою потужною полив,
побігли водоспади й ріки,
із всіх дахів і труб дощ лив.
Замовкла флейта, знов триває
мелодія тропічного дощу,
але вона тепер стихає
і знову флейту чути чарівну.
Намоклі перехожі з магазинів,
всюди із парасольками й без них,
через потоки переходять,
які по вулицях пливуть униз.
І так тривало те змагання:
блокфлейти з піснею дощу,
неначе хтось отак колишній
хотів мелодію чути свою.
Кілька разів пройшлася злива
та іще на додачу - град,
залити намагалась місто,
на тротуарах – водоспад.
Гроза пішла і відступила,
і знову флейта прозвучить,
звучи, середньовічне місто,
але в сучасний день і мить.
29.06.2017.17.10.
Фотографія автора.
Івано-Франківськ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: Светлана Борщ