…афини…

В  очах  його  літо:
афини  просто  неба...
Бджолами  губиш  губи
в  його  медах.
До  сонця  в  обійми
тягнуться  руки-стебла.
Спраглі  пелюстки  живить
жага-вода.

Солодким  повітря
робить  цвітіння  липи.
П’єш  і  вдихаєш  хміль  із
його  єства.
Та  прагнеш  намарне
в  ньому  себе  спинити,
росами  трав  духмяних
укрився  стан.

У  затінку  вишні
маниш-гориш  плодами:
пестиш  його  долоні,
сама  –  в  жита,
немов  би  пірнаєш...
Маки  стають  губами...
Бджоли  летять  на  літо
і  п’ють  нектар.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739887
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.06.2017
автор: Бойчук Роман