Сльоза котилась, вона немов би німа,
У небо гледіла ніби у безодню,
Душа, тріпнулася, страждає, давно тьма,
Надто печальна, одягла чорну сукню.
Неначе рідне, щось чула у вишині,
У хмарнім небі, закричали журавлі,
Уста шепочуть, - Рідна ненька у вогні,
Нехай загинуть, прокляті москалі.
Вже на колінах, та й питає у Бога,
Чому й за що, прийшли гнобить Україну,
Чому нема, в людей нічого святого,
За що в крові, втопили її дитину?
Давненько голову покрила сивина,
У путь останній, тихо колона руша,
Страшенний біль, матері груди розпина,
Злетіла птахом…. сина молода душа.
Далеко зникла, аж там за небокраєм,
Уважний погляд. Не бачила вдалині,
Та« Пливе кача» -розносилась над гаєм,
А їй все чулись, скрізь крики журавлині.
19.06.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2017
автор: Ніна Незламна