Мій дім
Мій дім, єдиний мій глядач, усіх моїх часів
Такий собі спостерігач, йому завжди бракує слів.
Крізь крони дерев, світанок побачив себе у вікні.
Прозорий туман зачаївся, співали птахи,
Легкий вітерець вже зібрався в дорогу,
Роняли каштани себе на підлогу,
Про щось шепотіли кущі – я дуже хвилююсь,
Я чую! я бачу! Як осінь панує в моєму житті.
Ще тихо і можна раптово почути,
Як падає листя в моєму дворі.
Та з часом морозно стає восени -
Ось серце забило тревогу, із листя побачив
Знайому дорогу, всі двері на ключ зачинив,
Радію мовчазному дому і дуже бракує слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73996
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 13.05.2008
автор: КОНКУРСЫ (АРХИВЫ)