Я – надто буденна, занадто земна, чоловіче,
І надто вразлива – на скалки кришуся й сама,
Не вдасться нікому пізнати глибин протиріччя,
Тому й поринати уявою в недра - дарма.
Я – надто розхристана внутрішнім сумнівом-вітром,
Занадто тягуче-медова на дотик і смак,
Настільки чужинна для іншого виміру-світу,
Що й словом вписатися в нього не можу ніяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2017
автор: Оксана Дністран