Він накликав біду –
Прилетів здалеку…
В сизих крилах
Приніс Темінь
Сподівань безглуздих,
Важкі хмари
Згустилися зграєю,
Над чорними водами
Адаманту розкутого.
І стоїть тая Варта
Стіною лютою,
Ляцько Списами
Блискавиці жбурляється,
І нема ходу вперед
Мандрівнику відчайдушному,
Що так хутко розтина
Простори вибагливі.
Лиш зостались блукання,
Довкола Вихру тривожного,
Лиш надія,
На тимчасовість оманливу,
Лиш омріяний штиль Спокою
Чатування на сонячний затишок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740024
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.06.2017
автор: Вікторія Зубрицька