Ты возвратил меня из пепла ада,
Поил водой
мертвой и живой,
Чтоб стала королевой земного маскарада,
Ведущей бой
и в снег, и в зной.
Ты был немым безмолвным пажем,
Который выполнил свой долг,
Вернув мне почести и стражей,
И позабытый царский дом.
Там, где Эвноя переходит в Днепр,
Я беззаботно стала человеком.
Вмиг маскарад скотился на вертеп.
Мгновенье в памяти застыло веком.
Змінились думи, погляди, смаки.
І раб мерзенний став героєм.
Такого не писали ще книжки-
Раб і Цариця спільно, двоє.
Армагедон на сході прісно тліє,
Матері захриплі від бою голосіннь.
Раб вже герой- про подвиги він мріє.
А я із попелу, чого мені горіть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2017
автор: Angelina Wij