Біжать роки, як ніч відходять,
Летять у вирій наче птах.
І гіркий смуток наче подать,
Лишають в вицвілих слідах.
Їх учорашніх не вернути,
Хоча так хочеться вернуть.
Аби з них радощів черпнути,
А щось хотілось би й забуть.
Летять, як ті метеорити,
Летять навскіс і навпопад.
Як би хтось міг їх зупинити,
Та не спинити зорепад.
Листку не вічно зеленіти,
Прийде до нього листопад.
В один слід двічі не ступити,
Не повернутися назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740150
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.07.2017
автор: Миколай Волиняк