Коли згасає світло денне
І темрява вкриває все,
Виходить "сонце полуденне"
І ніжно зігрва мене.
Я поринаю в паралельний вимір,
Казковий і чарівний світ надій.
Ти - там такий близький і рідний,
Ти - там ,коханий,тільки мій...
На крилах мрії полечу я
В твої обійми ,любий мій...
Я притулюся і відчую
Серцебиття і подих твій.
І щастя більшого не треба,
Як доторкнутись до душі
Такої ніжної,як небо...
Ох,відчути би тебе в.........
Ніч магію свою відкрила
І понесла,заворожила...
Подарувала мені крила...
Тебе наблизила,зловила,
В мої обійми відпустила...
Ти - моя мрія і моє кохання...
Я все життя тебе чекала!
І ось ...ти - тут,так близько любий...❤
Доля тебе подарувала...
Будь-ласка,більше не губися...
Не йди нікуди...озовися...
Серце моє - твоє гукає...
Тіло й душа тебе чекає...
Такий жаданий,милий,ніжний...
Мій лицар в доблесних одежах,
Мій лебідь гордий білосніжний...
Я так люблю тебе...безмежно.
Свої молитви я складаю
До Бога, трептно , в душі.
Життя щасливого прохаю
І допомоги на війні.
Ти - всесвіт мій,ти - моя гордість.
Я знаю,я ще не твоя
Та не зупинюсь я , не можу
У моїх мріях...твоя я...
Я збережу моє кохання,
На крилах мрії долечу.
Я сподіваюся,одного рання -
Відчую дотик ніжний і пойму -
Ти - поруч...ти - моє кохання...
І не віддам тебе я нікому...
Ти - моє Сонце і моя надія...
І мрія...я її лелію...
Я пронесу її крізь час і подолаю всі випробування...
Ти того вартий , ти - всього життя мого кохання.
27.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2017
автор: Мила Небесна