Ворогам Народу Зичимо:
Аби добряче їм гикнулося, та так:
Щоби їхня пика, свиняча
Тричі до власної Ду-и повернулася!
Най горло ненажерливе –
Пишним пір’ям поростає.
А саму горлянку - гаряча смола обпікає!
Смажені цвяхи –
Язика брехливого прибивають
А як хто упирів тих владних побачить –
Плюються та каміннями кидають.
- Щоби їх на золоту сковороду
Та голою сракою
Братове Козаки посадили!
Та так, аби Очі рогульками
На лоба покотили!
На кінець – зичимо…
Аби:
Владних кнурів підняло та й гепнуло,
- не менше як тричі!
Бо ще позавчора ...
МИ поставили їм поминальні свічі!
Най ворогам буде погано,
А нам – добре й ладенько.
Щоби козаків доля любила,
Щоби звільнилася від Упирів Україна-Ненька!»
(ДО 100 річниці Вільного козацтва в Холодному Яру)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2017
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)