Дощі не сплять: закінчуються й знову починають;
Некваплячись, оголюють блакить...
Отак, без сновидінь, вони блукають краєм,
І пам'ять їх ніколи не вжалИть.
Вони змивають, де прийдеться кроки,
Збувають накопичене тепло;
Сьогодні добрі, завтра вже жорстокі.
Причин і наслідків їм зроду не дано
Відчути. Простим - просте!
Без подорожі в суть.
Сьогодні чиєсь серце захлиснуть;
А завтра ось ти вже забутий.
Розбудять рано, з риком, з стогоном;
І може навіть вживлять щось нове
У сприйняття - лиш спалахом - чи поглядом;
Підмінять звичний хід систем.
Вони змивають, де прийдеться кроки,
Збувають накопичене тепло;
Сьогодні добрі, завтра вже жорстокі.
Причин і наслідків їм зроду не дано
Їм - і тобі - так личить спокій!
Їм - як мені - не все одно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740482
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.07.2017
автор: Катерина Трач