Доба та прийде дуже скоро,
І економіки цей лад
Розтрощиться у пух і порох,
Зазнавши остаточний спад.
Цей штучний спосіб існування
Між мертвих і складних речей
Не пройде тест на виживання.
То і дитина прорече.
Цивілізація пластмаси
Та паперових грошенят
Ще зі своєї з'яви часу
Себе підточує щодня.
Вона сама себе зруйнує,
Вона сама себе зжере,
Бо у природі не існує
Для неї живлющих джерел.
І отоді землиця-мати
Запросить нас до себе знов
На ній дбайливо працювати,
Вкладати всю свою любов
У справжнє джерело багатства,
Добробуту, гараздів всіх.
Земля Вкраїни густо й часто
Ще з незапам'ятних часів
Була спроможна годувати
Півсвіту, як не цілий світ.
Нехай вона забуде, брате,
Годину злигоднів і бід.
Ми будемо щасливі дуже
На матінці-землі своїй
Трудитися укупі дружно
На заздрощі планеті всій.
Бо працювати ми умієм —
Таких трудяг нема ніде!
Ми нашу земленьку умиєм
І до порядку приведем.
А щодо уряду лихого —
На чому ті пани стоять?
Вони не коштують нічого
Без паперових грошенят.
Нема від Бога в них підтримки.
Вони невдовзі втратять все.
Мов подрані порожні скриньки,
Їх вітер часу рознесе.
І чесні, чисті, Божі люди
До влади прийдуть отоді.
Оце все незабаром буде,
Ти тільки трошечки зажди.
Ти тільки сам будь чистим, Божим,
Як справжній, дійсний патріот.
Ми чистотою переможем,
Якщо ми Божий є народ.
Благословенна Україна —
Від Бога дар ласкавий нам,
Нехай до нашої країни
Не прийдуть смута і війна.
Нехай ми без насильства й крові
Розв'яжемо в країні все —
Лиш те, що створено з любові,
Народу щастя принесе.
Любов... З любов'ю все можливо.
Нехай омиє всі серця
Господньої любові злива,
Що не буває їй кінця.
Хай спільність, єдність поміж нами,
Як батька єдність між дітьми,
Втішає Бога. Хай братами
Себе вважаємо всі ми.
Бо ми — брати, ми — діти Бога.
Якщо чуття це в нас зросло,
То саме це є перемога
Над будь-яким у світі злом.
Все, що в житті нас розділяє —
Лише концепції дурні.
Але любов усіх з'єднає.
І незабаром вже ті дні.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740520
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2017
автор: Петро Рух