Вечірня Тиша,сон, туман і я самотня мов вовчиця серед терену в ліс дивлюсь, аби знайти когось i ось: напрасні спроби , все дарма, а у душі несамовита пустота, і день у день і ніч у ніч самотньо плед спадає з плiч. І так бонально аж до болю стою я тихо у вікна і сльози падають на тіло такі гіркі як я сама. Мое майбутне- це Надія, а Віра-це моя сестра. Та ось з Коханням не здружилась і я одна, одна, одна………………Життя потускне без кохання і у очах відбитий слід, спонуре серце в сподіваннях стучить у ритм у ритм у ритм…………….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2017
автор: Нета Данілевська