Розсипалось сонце, розтанула в серці тінь,
Уже не могутня – не варто її боятись;
По тілу мурашками лине солодка теплінь,
Щоб заново вміти своєму життю посміхатись.
Промінчик в долонях, і топиться в грудях сум,
Спиняє дощі, що хмарою в небі невчасно.
Забудь те що було, відкинь як поганий сон,
Щоб квітнули мрії і більше ніколи не згасли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2017
автор: Олеся Шевчук