А за вікнами літо
Сонце гріє шалено і обпікає шкіру
А ось в серці моєму грудень
Віє буря. Сипле сніг на мої сині губи
Я сама собі говорю: дихай
І зробивши ковточок кави - лину
І я йду піднявши зіниці
На схід сонця кортить подивитись
Ти не пий ту отруту, милий
Я наллю тобі краще кави
І відріжу шматочок серця
Та про завтра тебе запитаю
Чи поїдеш ти завтра від мене ?
Чи побачу тебе ще, милий ?
Чи допивши смачної отрути
Ти від мене навіки полинеш?
То не слухай більше моїх поем
Не читай більше моїх листів
Не питай мене більше про небо
І про спів тих нічних солов"їв
Я віддам тобі часточку себе
Я віддам тобі шматочок душі
Але прошу тебе, мій милий,
Випий кави. Отруту лиши мені
Тихий вечір і моя поема догорає в печі
Я спалила її для тебе
І разом із нею ,
́Перетворюючись на попіл шалений,
Я з собою тебе заберу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2017
автор: Та, що фарбує листя