Сестро моя, ріднесенька, любима ❤
Ти не сумуй. Ти ж зовсім не одна,
Є в тебе друзів купа і сім"я велика
А ти вже ладна пригнути з вікна
Утративши одна примарне щастя
Те що пішло - то не було твоїм
І не дивись йому у спину
Він лише перетнув твою стежину
То йди своєю тропою і лиш вперед
І не звертай з назначеного шляху
Ти як звернеш То потім не вернеш
І доведеться, блукаючи до ранку,
шукати вихід до свого світанку.
Давно вже замінивши сік на каву
Ти рідко спала темними ночами
Тобі б летіти десь подалі, ввись
Лишаючи свої страждання і тривоги
Лишаючи за обрієм, далеко за стіною.
І ти відчуєш, як в серці вмить здіймаються вітрила
І напувають силою твої кораблі
І тебе нездоланну і,як море синє , - глибоку
Понесуть десь далеко У нові світи
І у ніжнім сяйві колискової ночі
Ти почуєш тихі медові слова
І хай твої щоки сльози лоскочуть
Головне не тремти й не холонь у чужих руках
Я сидітиму поряд, ось тут, біля тебе
Витиратиму сльози з твоїх карих очей
З тих очей Що мене малою
Вели в світ за собою,
І співаючи пісню про велике і втомлене місто,
Відкривали все нові дороги й показували все нові зірки
Стань сьогодні для себе святом
Не зважай на те, що тобі встромили в серце ножа
Ти Є диво Яке не вмирає!
А вмираючи знову За мить ожива !
Не тремти! Ти Як квітка,
Не холонь у чужих руках ,
Ти єдина у світі зірка
Що так сяє серед похмурих барв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740923
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.07.2017
автор: Та, що фарбує листя