Ми приходимо в світ одиноко і завжди босо́ніж,
І самотньо відходим, щоб знову колись, та прийти,
Тільки різне у кожного в проміжку тому, що поміж,
Хтось пливе течіє́ю, хтось проти – до зір і мети.
Тільки що б не було, ми не маємо права здаватись,
Поле бою - життя, а за нами – несплачений борг,
У терновім вінці, хтось - у лаврі, а дехто і в м’яті
Ідемо до кінця, там, на виході, стріне нас Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2017
автор: Оксана Дністран