Суспільство, де усього вдосталь,
Створити можна будь-коли.
Це — не утопія, це — просто,
Які б умови не були.
З бажанням тільки споживати
Приходять бідність і злоба.
Якщо ж ми прагнем працювати,
Достатку настає доба.
Коли в нас щастя і наснага?
Коли віддаємо ми щось:
Талант свій, працю, час, увагу,
Коли ми добре трудимось.
Бо безкорислива робота,
Що діється не для грошей,
А просто з нашої турботи
Не про своє життя лише,
Але про інших, — це блаженство,
Це створює навколо мир,
Багатство, щастя й благоденство.
Отак повинні жити ми.
Це так природно і так просто.
Й нема ніяких перешкод
Для того, щоб усього вдосталь
Мав завжди любий мій народ.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740991
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2017
автор: Петро Рух