Коли розум змагається з серцем - плаче душа
І ніжно гойдає любов, стоячи на колінах
Глузливо-шалена і пяна регоче весна -
Отруєну кров розганя по розплавлених венах
Із стогоном падає слово у прірву подій
Руйнуючи щастя всесильно-вогненим торнадо
А потім на згарищі там у в`язкій тишині
Зародиться біль,що ще так мало схожий на правду...
...
В кулак затискаєш зрадливе тремтіння руки
За маскою усмішки сльози на горлі спазмом
Ти граєш словами в оманливу гру "навпаки"
Й оголена правда стає якнайбільшим обманом
16.03.16 - 07.07.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2017
автор: MaR!Я