Як тонкий олівець, що стесаний рівно і гостро,
ти підеш навпростець, по твердому як камінь папері.
Поламаєш кінець. Відновитися буде непросто.
Але ж ти молодець, бо один з тих диво чорноперів,
що виводить кроки крилами, а буває й думками.
Пливеш під вітрилами по папері, ніби шалено летиш,
Крутими схилами, закарбовуєш пошук словами,
проштрикуєш серце вилами, і далі в дорогу спішиш.
Виводиш стежки тонкими жилами, а потім мовчиш.
Мовчиш, аж доки не попустить тебе вино і сльози,
і знову кроки твої стануть крихкими як химери.
Затихнеш. Знімуть вроки, а далі втішні прогнози,
ти підеш навпростець, по твердому як камінь папері.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741050
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2017
автор: Кориця Медова