Любов ломає всі бар'єри
Любов не бачить перешкод
Відносить нас аж до рів'єри
Установивши всім байкод
Блаженно так аж окриляє
Так ніби щастя поряд десь кружляє
Ласкає й надихає до думок
Проклавши всім невидимий місток
Не описати словом цей зв'язок
Зв'язок душі із піднебессям раю
Лишивши цілий світ собі літаю
Залишивши буденності пісок
Все так було і з кожним має бути
Все так пройшло що просто не забути
Залишилось лиш спогадів вікно
Зачинене тобою як на мене вже давно
А скільки ви разів кохали?
А скільки часу витрачали?
А ваш кораблик йшов на дно?
Чи може було так що всеодно?
Одне лише життя, а вічна тема
Хтось скаже:" теж мені дилема"
Для когось взагалі кохання ремесло
А хтось читаючи подумав ну і занесло
Кохайте тих хто вас кохає
Шукайте тих хто надихає
Знаходьте і тримайтесь заодно
Невідпускайте що шукаєте давно
Якщо взаємно все то пощастило
Ну а мені щось поки не свезло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2017
автор: Саша Босфор