Тяжка дорога вгору – лід і камінь,
Як скло на друзки розбиваються ущент
Надії, що плекалися роками,
Думки, на котрі ставився акцент.
І до крові збиває камінь ноги,
Лютує вітер – он вже дощ нагнав.
А ти ідеш без спину і потроху,
І грають в небі відблиски заграв.
На тім шляху здолати доведеться
Себе самого, того, що набрид.
І щастям вранішня зоря займеться,
І на горі казковий краєвид!
Гора скорилася – за нею буде інша,
І знову вгору, знову ноги до крові,
Та без вершини ти не зможеш жити більше,
Й завжди лунатиме у тебе в голові –
"Краще гір можуть буть тільки гори..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741482
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2017
автор: Олена Бокійчук