Та що ти бачила за сорок з лишком літ?
Розвіяв час ілюзії, як попіл,
Давив буденного, невпевненності гніт,
Все рухалося на автопілоті.
І раптом увірвався у життя:
Романтика – шалено- кримінальна,
Ти з ним кохалася – до самозабуття,
А він використовував безжально.
Відси́дів, повернувся, ти – із ним,
І почалося – чвари-грози, бійки,
В життя уївся алкогольний дим,
Останню кревну відбирав копійку.
Не раз, не два припухла, у синцях,
Пригасла, у потьоках від кручини,
Прощала ти, він клявся без кінця,
Що змінить назавжди усе однині,
І вірила - розвіються дими,
Усе минеться, як дитина буде,
Він обіцяв: «Вщасливіємо ми»,
Не слухала, що гомоніли люди.
Про що ти думала, надіялась на що,
Коли в той вечір очі оскляніли?
Ти ніж відчула під своїм ребром,
Чи попри шок прошепотіла: «Милий…»?
Лікарня… шви…
Спитав сусід : «Кінець?»
«Чекатиму його…»
«Побив би грець!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2017
автор: Оксана Дністран